Героями повісти є троє юнаків, батьки котрих були знищені ворогом лише тому, що вони були українцями. Ці юнаки, згірдливо називані «пацани», слідувані поліційними облавами і гонені ними з місця на місце, просмикаються спритно через щоденно нові пастки зверненої проти них поліційної системи.
Герої повісти — це не шукачі пригод, хоч їхне життя це безперервний потік небезпек, біди і пригод; це ніякі асоціяльні непотріби, що відхиляються від обовʼязку праці. Це ті, що для них немає місця в совєтській системі, бо вони сини репресованих «бунтарів». Від них, від своїх повбиваних ворогом родин, вони винесли в своїх дитячих спогадах теплий промінчик любови й пошани до батьківських наук розрізняти добро від зла.
І хоч їхнє життя без дому і без завтра пробігає небезпечними стежками близько дна легких здобичників — бандитів, «жуліків» і злочинців — то дороговкази добра, покладені колись у їхні дитячі душі, охороняють їх від того, щоб скотитися в небезпечне провалля злочину.