Василь Симоненко (1935–1963) — поетична легенда «шістдесятництва» як суспільно-мистецького руху. Його вірші не пропускала до друку радянська цензура, тому їх поширювали у самвидавних списках і переписували від руки — вчителі, професори і хлібороби. Рядки поета промовляли з Шевченковою силою:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!..»

«Україно, ти — моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права».