Германістка, докторка філософських наук, захистила дисертацію у Віденському університеті, літературна перекладачка, журналістка, публіцистка.
Народилася в місті Калуші Івано-Франківської області, мешкає у Відні та Івано-Франківську.
Навчалася в університеті ім. Василя Стефаника в Івано-Франківську. Продовжила навчання і здобула ступінь магістра у Віденському університеті (германістика, славістика та японістика), там же захистила міждисциплінарну дисертацію за фахом германістика та історія. Працювала науковим співробітником колегії докторату Віденського університету «Австрійська Галичина та її багатокультурна спадщина». Проводила дослідження в Америці, Японії та низці європейських країн.
Була акредитована при канцлері Австрії іноземним кореспондентом для газети «Svoboda» (Нью-Джерсі) тапрацювала на інформаційну агенцію «Укрінформ» (Київ). Її публіцистику можна знайти також у газеті «День», в «Українській Правді», журналі «Тиждень» тощо.
Академічні дослідження присвячує революціям та повстанням, Габсбурзькій імперії, польсько-українським стосункам, австрійській літературі 19 сторіччя, сучасній українській літературі та галицькій музиці. Написала фундаментальну німецькомовну наукову працю про скандальне польське повстання в Галичині 1846 року, яка вийшла 2017 року у Візбадені.
Віднайшла виданий в 1916 році роман австрійської аристократки Едіт фон Зальбурґ «Син України», переклала його українською і перевидала з передмовою і бібліографією у видавництві «Темпора».
Переклала англійською мовою деякі вірші Ліни Костенко, Івана Світличного та Василя Стуса, які були видані у збірнику університету Північної Кароліни (США). Переклала і видала з передмовою та документами спогади Петра Коваля – жертви Акції «Вісла». «Діти берегів часу» – єдині наразі спогади,що стосуються депортації українців до Вармії та Мазурії і про співжиття німців, поляків та українців на тих землях. Книжка вийшла друком у видавництві «Світ» 2016 року й отримала першу нагороду Фундації Вільного Українського Університету (Нью-Йорк, 2017).
Леся Івасюк працює також у царині фотографії та високої моди, є співвидавцем та редактором книги аналогової чорно-білої фотографії «Pierre Ira: Je ne regrette rien. Der Modeschöpfer und seine Analogphotographie» (Відень).
Працює над другим україномовним романом «Пентхауз». У художніх творах тематизує сучасне та минуле України й Австрії, виділяє точки історичних, психологічних та ментальних перетинів.


