Видатний, але напівзабутий скульптор італійського Відродження Джованфранческо Рустичі був заново відкритий в Італії 2010 року. Однак Ліна Костенко звернула на нього свій погляд на чверть століття раніше — в середині 1980-х. У поетичному шедеврі «Сніг у Флоренції» сплітаються філософія мистецтва і пронизлива любов, психоаналіз і бурхливі події в Європі ХVІ століття. Вишукано і фантазійно побачена в драматичній поемі ренесансна Флоренція стає глибоко актуальною метафорою свободи митця, а відтак його здатності творити непідвладний часові «сад нетанучих скульптур». Vydatnyy, ale napivzabutyy skulʹptor italiysʹkoho Vidrodzhennya Dzhovanfranchesko Rustychi buv zanovo vidkrytyy v Italiyi 2010 roku. Odnak Lina Kostenko zvernula na nʹoho sviy pohlyad na chvertʹ stolittya ranishe — v seredyni 1980-kh. U poetychnomu shedevri «Snih u Florentsiyi» splitayutʹsya filosofiya mystetstva i pronyzlyva lyubov, psykhoanaliz i burkhlyvi podiyi v Yevropi KHVI stolittya. Vyshukano i fantaziyno pobachena v dramatychniy poemi renesansna Florentsiya staye hlyboko aktualʹnoyu metaforoyu svobody myttsya, a vidtak yoho zdatnosti tvoryty nepidvladnyy chasovi «sad netanuchykh skulʹptur».